В перші дні січня західні оглядачі гаряче обговорювали припинення транзиту російського газу Україною і явні та потенційні наслідки такого кроку. Тон обговорення був радше нейтральний, але мало хто згадали, що російський газовий транзит означав свого роду гарантію ненападу – аж до тих пір, поки наприкінці 2021 року Росія, за сприяння Німеччини і низки інших країн ЄС, не добудувала другий обхідний “Північний потік”. Значно більше оглядачів звернули увагу читачів, що навіть протягом майже трьох років повномасштабної війни Україна продовжувала заробляти на російському транзиті. Тим не менш, як зазначили у The Times, “вплив вчорашнього рішення вже далеко не такий, яким він міг би бути колись. Енергетичні важелі Росії в Європі значно послабшали, а потоки через Україну скоротилися на три чверті за п'ятирічний період дії угоди. ЄС мудро закликав свої країни-учасниці зменшити залежність від російського газу, прагнучи до повної відмови від нього до 2027 року. Завдяки швидкому поширенню скрапленого природного газу (СПГ), ЄС досяг тієї точки, коли він може впоратися з втратою цілої транзитної системи. Деяким європейським країнам, таким як Італія та Німеччина, доведеться перенаправити потоки до східних сусідів, але очікується, що перебої будуть мінімальними”. “Європейці, однак, все ще купують газ у Росії, і вона залишається важливим джерелом енергії, – говорилося далі в тексті британського видання. – На український газопровід припадало п’ять відсотків від загального обсягу імпорту газу в ЄС, або 15 мільярдів кубометрів на рік. Без російського газу ціни на енергоносії в Європі одразу ж пішли вгору, хоча поки що зарано говорити про те, чи буде це довготривалим. Деякі країни постраждають сильніше, зокрема, Угорщина та Словаччина. Їхні лідери здійняли великий галас з приводу розірвання угоди, хоча радше для внутрішньої аудиторії. Проте газ все одно надходитиме з Росії обхідними шляхами, в тому числі турецьким газопроводом “Турецький потік”. Російський газ може більше не йти через Україну, але Росія залишається другим за величиною постачальником СПГ до ЄС”. The Guardian власне зупинився на питанні постачання Росією скрапленого газу в ЄС. “Минулого року Європа купила рекордну кількість скрапленого природного газу з Росії, незважаючи на зусилля ЄС відмовитися від викопного палива, що фінансує військову скарбничку Путіна, свідчать дані. За даними аналітиків Rystad Energy, у 2024 році в європейських портах пришвартувалися судна з 17,8 млн тонн надхолодного російського газу, що на понад 2 млн тонн більше, ніж роком раніше. Ян-Ерік Фенріх, газовий аналітик Rystad Energy, сказав, що потоки СПГ не тільки зростають, але й ‘знаходяться на рекордному рівні’. ‘Причина зростання досить проста, – каже Вайбхав Рагунандан, аналітик з питань Росії в Crea. – Російський СПГ пропонують зі знижкою альтернативним постачальникам... За відсутності санкцій на товар, компанії діють у власних інтересах і купують все більші обсяги газу у найдешевшого постачальника’”. У The Guardian пояснили, що “ЄС прагне припинити імпорт російського викопного палива до 2027 року, але він не поспішає забороняти газ, як це було зроблено щодо вугілля та нафти. У червні країни-члени ЄС домовилися заборонити ‘перевалку’ російського СПГ, який прямує до країн, що не є членами ЄС, з березня 2025 року. Нещодавнє зростання імпорту російського СПГ могло бути зумовлене намаганням відвантажити обсяги до введення санкцій, вважає Фенріх”. “Існує беззаперечний моральний, стратегічний і правовий аргумент” Попри збереження уваги до російської агресії і в цілому надалі прихильне ставлення західних оглядачів до України, політичні події в державах-союзницях розвиваються так, що очевидно, що 2025 рік буде для України складним. Мало того, що до влади в найпотужнішій державі-союзниці, США, прийшов україноскептик Дональд Трамп, який оточив себе ще більшими україноскептиками як Джі Ді Венс і Ілон Маск, останній з яких є також симпатиком ультраправих європейських політиків, прихильних до Росії і особисто її президента Владіміра Путіна. Ультраправого канцлера матиме, як видно, Австрія – не найвпливовіша країна ЄС, але, як будь-яка інша, здатна блокувати підтримку України на рівні Союзу, як це вже робить Угорщина. Також прихильні до Росії ультраправа і ультраліва партії мають перспективу зібрати велику кількість голосів на позачергових парламентських виборах у Німеччині у лютому. З найвпливовіших держав Заходу, які продовжують демонструвати підтримку Україні, Франція і Великобританія також нестабільні політично. Проблеми видно вже сьогодні. Так, Der Spiegel днями розповів, що “уряд Німеччини сперечається щодо подальших поставок німецького озброєння для України. За інформацією Spiegel, міністерка закордонних справ Анналена Бербок (Зелені) та міністр оборони Борис Пісторіус (СДПН) хочуть мобілізувати додатковий бюджет у розмірі близько трьох мільярдів євро для терміново необхідних подальших поставок озброєнь в Україну до виборів у Бундестаг, які відбудуться 23 лютого. Однак канцелярія Олафа Шольца гальмує плани щодо додаткової військової допомоги”. “В обґрунтуванні запиту на додаткові видатки обидва міністерства стверджують, що нагальні потреби України не були передбачувані у попередніх планах, – повідомили у Der Spiegel. – Відповідно до цього, значне прискорення російського наступу та втрата важливих українських оборонних позицій значно погіршили військову ситуацію в Україні в останні місяці. Крім того, після перемоги на виборах Дональда Трампа незрозуміло, чи продовжуватимуть США надавати військову підтримку Україні після його вступу на посаду 20 січня”. За інформацією Der Spiegel, новий пакет допомоги Україні Бербок і Пісторіус почали формувати скоро після розпаду правлячої коаліції в Німеччині, на основі запиту, який подала Україна. План був встигнути до виборів повторити вже використовувану для України схему, коли уряд просить бюджетний комітет парламенту про незаплановане фінансування. Канцелярія, втім, дала зрозуміти, що не збирається підтримувати цей план. Одне з пояснень – в бюджеті Німеччини на 2025 рік і так закладено чотири мільярди євро на військову підтримку України, а є ще кредитна програма “Великої сімки” на 50 мільярдів доларів із заморожених російських активів. Неформально, як вважають, йдеться про боротьбу за виборців, в якій Шольц все ще сподівається залишитися на посаді канцлера. В Британії, між тим, “у листі до The Times група британських депутатів і політиків з країн-союзниць стверджує, що уряд повинен вирішити, як законно передати Україні 300 мільярдів доларів із заморожених резервів Центрального банку Росії. Вони додають, що переказ щонайменше 25,5 мільярдів фунтів стерлінгів, що зберігаються на рахунках у Великобританії, надішле ‘чіткий сигнал’ про стратегічну рішучість і допоможе запобігти майбутнім конфліктам. ‘Попередніх кредитів та надзвичайного фінансування недостатньо – вони залишають західних платників податків на гачку. Лише використання самих активів гарантує, що Росія заплатить за свої злочини’, – написали вони”. Як пояснили у The Times, “лист з'явився напередодні парламентських дебатів у понеділок на тему арешту заморожених російських активів для фінансування України через війну. Заморожені ресурси – це комбінація пакетів акцій компаній і готівки на банківських рахунках. Країни G7 вже взяли на себе зобов'язання надати Україні кредит у розмірі 50 мільярдів доларів, який має бути виплачуваний лише за рахунок відсотків від заморожених активів”. “У жовтні Велика Британія оголосила, що надасть Україні кредит у розмірі 2,26 мільярда фунтів стерлінгів як частину ширшого пакету допомоги від країн ‘Великої сімки’. Міністри вважають, що передача самих активів може викликати юридичні проблеми. Однак д-р Майк Мартін, член парламенту від Ліберально-демократичної партії і колишній офіцер, який очолює дебати, вважає, що має бути знайдений спосіб обійти це питання. ‘Існує беззаперечний моральний, стратегічний і правовий аргумент на користь використання російських державних активів для підтримки України в її військових діях. Це питання ніколи не було таким нагальним, як зараз, коли нова адміністрація США може припинити підтримку України’, – сказав він”, – процитували у британському виданні. Як розповіли у The Times, прихильники передачі Україні заморожених в Британії російських активів наполягають, що “заморожені відсотки від активів у розмірі 50 мільярдів доларів є важливим першим кроком, але він забезпечує Україну екстреним фінансуванням максимум на рік. Крім того, у разі розморожування активів Україна або платники податків країн G7 будуть змушені повертати кредит”. У тексті зазначено, що “Великобританія володіє найбільшою кількістю заморожених російських резервів за межами ЄС, і члени парламенту зазначили, що вона могла б використати свій розгалужений глобальний сектор фінансових послуг, заявивши, що Британія ‘має всі можливості для того, щоб бути лідеркою’. ‘Воєнна економіка Росії розтягнута до межі. Тому конфіскація закордонних активів окупанта є стратегічно життєво важливою. Це законно. Це не зашкодить фінансовій стабільності’”. The Washington Post, своєю чергою, звернув увагу на те, як президент України Володимир Зеленський став намагатися привернути увагу і домогтися розуміння і симпатії до України серед тих аудиторій, які налаштовані, в кращому разі, скептично. У тексті йшлося про недавнє інтерв’ю з подкастером зі США Лексом Фрідманом, яке тривало три години і стало найтривалішим інтерв’ю Зеленського один-на-один. За тиждень воно набрало 4,5 мільйонів переглядів. Зеленському потрібно було це інтерв’ю, щоб його почули республіканці, серед яких найбільш популярні саме YouTube-канали і подкасти, зокрема, подкаст Фрідмана, написали в американському виданні. За інформацією The Washington Post, “Зеленський доручив своїй медіа-команді вийти за межі традиційних західних медіа, які завжди готові оприлюднити інтерв'ю з українським президентом, і поговорити з тими, кого слухають інші американці, особливо ті, хто голосували за Трампа, пояснили його радники. Зеленський спостерігав за Фрідманом і Джо Роганом, найпопулярнішим подкастером у США, і ‘він подумав, що це те, що ще ніхто не пробував’, розповіла особа, близька до адміністрації. ‘І щоб дійсно зрозуміти Україну і те, що відбувається на війні, потрібно більше, ніж двохвилинна врізка’”. У The Washington Post зазначили, що “Зеленський вже продемонстрував свою майстерність у роботі з соціальними мережами, ефективно використовуючи їх для згуртування симпатій на боці України в перші дні війни. Він опублікував коротке відео, на якому він і члени його команди в Києві кажуть: “Ми тут”, щоб спростувати повідомлення про те, що вони втекли зі столиці в перші дні вторгнення. Минулого року він почав зустрічатися з блогерами, інфлюенсерами та іншими медіа, які не належать до мейнстріму. У квітні він 45 хвилин розмовляв з французьким ютубером Хьюго Траверсом. У серпні він зустрівся з Лучано Гуком, бразильським телеведучим, який має понад 22 мільйони підписників в Instagram. У грудні він виступив перед американською Christian Broadcasting Network, ключовою платформою для зв'язку з американською євангельською спільнотою і частиною більш широких зусиль його адміністрації по налагодженню контактів з цією спільнотою. У вересні та листопаді він також давав інтерв'ю Fox News”. За спостереженнями американського видання, “американські подкастери, чия важливість серед американської аудиторії стрімко зросла в останні роки, особливо під час крайніх президентських виборів, залишалися непочатим ресурсом. Багато з них популярні серед прихильників Трампа і часто перебувають під впливом більш проросійських поглядів на конфлікт. Урядовці визнають, що робота Зеленського з американськими альтернативними медіа відкладалася, оскільки вони спочатку зважували, чи варто намагатися потрапити на шоу Рогана, найпопулярніший подкаст на Spotify з майже 19 мільйонами підписників. Роган, однак, викликав неоднозначну реакцію в Україні в листопаді, коли звинуватив її в тому, що вона ризикує ‘Третьою світовою війною’, обстрілюючи російську територію зі зброї, наданої Заходом, і висловився про Зеленського епітетом з чотирьох букв. Через кілька днів Роган заявив, що ‘Зеленський намагався прийти’ на його подкаст, але не надав жодних подробиць. Українські посадовці не відповіли на прохання підтвердити цю заяву”. “Єдиний популярний правий американський коментатор, який не цікавить українців, – це колишній ведучий Fox News Такер Карлсон, – звернули також увагу у The Washington Post. – У липні він оголосив на каналі X, що близький до того, щоб записати інтерв'ю з Зеленським. Але українські посадовці вже різко критикували Карлсона за зустріч з президентом Росії Владіміром Путіним у лютому – під час розмови, за їхніми словами, він міг безперешкодно поширювати російську пропаганду – і заперечували, що якесь інтерв'ю неминуче буде”. “У будь-якій іншій війні ми б не побачили цих людей, тому що вони були б мертві” Кілька західних медіа розповіли про ціну, яку платять захисники України на фронті. Так, The Guardian опублікував інформацію про 15 британців, які загинули на війні в Україні. Це 36-річний Скотт Сіблі, 24-річний Джордан Гетлі, 38-річний Саймон Лінгард, 28-річний Кріс Пері, 47-річний Ендрю Бегшоу, 52-річний Джей Морейс, 31-річний Джордан Чедвік, 36-річний Деніел Бьорк, 22-річний Семюел Неві, 38-річний Крістофер Перрімен, 49-річний Пітер Фуше, 24-річний Ліам Лав, 22-річний Каллум Тиндал-Дрейпер, 26-річний Джордан Маклахлан, 34-річний Джейк Веддінгтон. Парамедик Маклахлан і Веддінгтон загинули кілька днів тому, на початку січня 2025 року. Про Веддінгтона, зокрема, The Guardian написав, що “поліглот з Кембриджу Джейк Веддінгтон розпочав свою військову кар'єру в британській армії у складі Королівського англійського полку. Після того, як епілептичний напад завадив йому потрапити до Афганістану, він вступив до Даремського університету. У 2022 році він поїхав в Україну, записавшись до Міжнародного легіону, але загинув у перші дні 2025 року від гранати, скинутої російським безпілотником”. “Саймон Лінгард, якого назвали ‘чудовим татом, а не просто солдатом’, після служби в десантних військах заснував благодійну організацію, яка допомагала людям з проблемами психічного здоров'я. Відомий друзям як Гріммі, Лінгард також працював ландшафтним садівником і соціальним працівником до того, як поїхав воювати в Україну”, – говорилося в тексті The Guardian про іншого загиблого британця. “Кріс Перрі у 2022 році перетворився з тренера з бігу в Челтенхемі на ‘фронтового евакуатора’ на Донбасі, який возив фургони в зони бойових дій для порятунку цивільних, які опинилися в скрутному становищі. За час свого перебування в Україні Перрі врятував понад 400 осіб, включаючи дітей та людей похилого віку. ‘Я живу одним днем, – казав Перрі в інтерв'ю з передової. – Іноді, коли ти бачиш жахливі речі, вони залишаються з тобою. Можливо, моє везіння може закінчитися. Але я вважаю, що воно варте того, щоб врятувати цих людей’. Ендрю Бегшоу, колишній науковий співробітник з Нової Зеландії, загинув разом з Крісом Перрі, евакуюючи сотні соціально вразливих людей на сході України”. “Уродженець Південної Африки Пітер Фуше був снайпером в елітних поліцейських силах Йоганнесбурга, а потім переїхав до Лондона і став таксистом. У 2022 році він співзаснував благодійну організацію Project Konstantin, яка постачала транспортні засоби, безпілотники, обмундирування та їжу українським солдатам на передовій, а згодом приєднався до української армії”. “Коли Каллум Тиндал-Дрейпер сказав батькам, що збирається воювати в Україні, вони благали його не їхати. Його батько, Стівен Дрейпер, розповів: ‘Але Каллум сказав: ‘Тату, я не боюся бандитів, а те, що відбувається в Україні – жахливо, і хтось повинен заступитися за цих людей’’. Тиндал-Дрейпер навчався в Герцогському коледжі в Корнуоллі і працював в Національній службі охорони здоров'я до того, як поїхав в Україну”, – говорилося в тексті The Guardian про 22-річного юнака, який загинув у листопаді 2024 року. The Washington Post розповів про українських військовослужбовців, які отримали важкі поранення обличчя і тепер намагаються повернутися до нормального життя за допомогою висококваліфікованих лікарів. Текст починається з історії 27-річного Миколи Руденка, який отримав важке поранення, через яке не міг повноцінно їсти і розмовляти. “Після місяців сканувань, 3D-моделювання та інших підготовчих заходів операція розпочалася успішно. Холодного зимового ранку в Києві дві команди лікарів стояли по різні боки операційного столу. Одна група розрізала праву ногу солдата і розпиляла його малогомілкову кістку, потім передала шматок його литки своїм колегам, які обережно встановили його в те, що залишилося від щелепи молодого чоловіка. Імплант був схожий на метелика: один шматок кістки, шкірний трансплант і дві кровоносні судини. Надворі завили сирени повітряної тривоги, і вибух гіперзвукової ракети сколихнув столицю. Лікарі працювали в незахищеній операційній на останньому поверсі, але не могли дозволити собі зупинитися: вони знали, що повинні бездоганно з'єднати кровоносні судини пацієнта і вмонтувати кістку, інакше обличчя пацієнта може відторгнути трансплант, який він щойно пожертвував для себе”, – розповіли у The Washington Post. “Поки лікарі, що працювали з обличчям, прикріплювали нові кровоносні судини, інша команда зашивала ногу – і тут зрозуміла, що вона кровоточить. Вони знову відкрили ногу, перев'язали судину і переробили шви. У той же час хірурги, які працювали над щелепою, натиснули на обличчя, щоб побачити, чи воно побіліло, а потім почервоніло – ознака того, що новоімплантовані судини отримують кисень. Шкіра залишалася білою. Якби вони не діяли швидко, тканина могла б омертвіти. За 30 секунд лікарі розплутали шви, які накладали більше години. Вони знову відкрили рану, роз'єднали судини, виявили тромб і видалили його. Потім промили судини, зашили назад і спробували ще раз. Цього разу клапоть став теплим, і коли лікарі зішкребли шкіру, вони побачили краплю червоної крові. Його відвезли в реанімацію”. Як засвідчили журналісти, “українські лікарі справляються з величезним напливом пацієнтів з травмами обличчя, час від часу їм допомагають команди волонтерів-хірургів і медсестер з-за кордону, які проводять швидкі операції, іноді десятки за тиждень. Стівен Ортен, пластичний хірург з Техасу, регулярно відвідує Україну з 2022 року, щоб навчати українських лікарів і проводити безліч операцій, які з лише українськими ресурсами могли б зайняти місяці”. “У 2024 році, коли Ортен і більше десятка інших хірургів відвідали Київ, пацієнти заповнювали палати двох столичних лікарень, поставивши своє майбутнє на процедури, які, як сподівалися лікарі, зможуть вилікувати їхні рани. Деяким з них, як і Руденку, пересаджуватимуть фібулярні клапті, інші потребуватимуть інших складних процедур, таких як очні імпланти. ‘Ці поранення гірші за все, на чому ми вчимо’, – сказав Ортен. Стюарт Сейфф, офтальмолог із Сан-Франциско, який подорожував з Ортеном, сказав, що поранення настільки жахливі, що більшість його пацієнтів вижили лише завдяки майстерності українських парамедиків, які роками тренувалися на передовій. ‘У будь-якій іншій війні ми б навіть не побачили цих людей, тому що вони були б мертві, – сказав він. – Робота, яка була виконана до нас, є не просто визначною’”. “Підготовка до операцій забирає місяці, – зазначили у The Washington Post. – Але вони того варті: Вони дають надію на реінтеграцію для солдатів, які часто настільки сильно понівечені, що віддаляються від суспільства. Ці процедури стали ще складнішими в Україні цього року, коли одного з найкращих біоінженерів країни, кваліфікованого для створення 3D-моделей для операцій, призвали до армії. Тактичний медик на службі, він тепер може створювати моделі облич з військових позицій лише в перервах між іншими завданнями. Коли він виконує місію з вивезення поранених з фронту, солдати на лікарняних ліжках по всій країні змушені чекати, поки він повернеться в мережу, щоб лікарі могли планувати операції”. Остання історія в тексті The Washington Post – найбільш важка. “Востаннє рідні Анатолія Бабича розмовляли з ним, коли він копав окопи у східному містечку Часів Яр. Призваного на війну з далекого західного Ужгорода, 53-річного чоловіка відправили без особливої підготовки в обложений Бахмут, згадував його зять Микола Костик. Тоді, у квітні 2023 року, Бабич на тиждень зник з поля зору. 5 травня родині зателефонували: Бабич перебував у лікарні в Києві. Лікарі припустили, що він потрапив під обстріл, а потім у нього стався інсульт. У нього була відсутня нижня половина щелепи, він не міг говорити і, схоже, не пам'ятав, що сталося. Відтоді він почав марніти, виживаючи на дитячому харчуванні”. “Костик, водій, був змушений продати свій фургон, щоб оплатити повний робочий день медсестри. Лікарі сподівалися, що фібулярний клапоть, як у Руденка, допоможе відновити здатність Бабича говорити й їсти, і що сім'я зможе принаймні забрати його додому. Костик покладав усі надії на приїжджих американських хірургів, навчених виконувати операції, які могли б повернути життя Бабича до більш-менш нормального”, – наголосили в американському виданні. “Але коли минулої весни вони ввезли його в операційну, їхні надії розбилися вщент. Кров'яний тиск Бабича впав настільки низько, що процедуру довелося скасувати. Він був майже вдвічі старший за Руденка і вдвічі менший за нього: занадто слабкий, щоб анестезія могла навіть розпочатися. Бабич прокинувся на тому ж лікарняному ліжку: без порізу на нозі, без бинтів на обличчі, без лікарів, які б дряпали його щоку, щоб перевірити, чи тече кров. Він не був здатний комунікувати і не знав, що буде далі. Його зять стояв біля дверей, мало не плачучи, поки лікарі бігали по коридорах, їхня увага прикута вже до інших пацієнтів. Він знав, що американські лікарі скоро поїдуть, що ще більше солдатів будуть поранені і що список очікування буде тільки зростати”. Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”
